| Олександр ІІІ |
[Чер. 29, 200711:34 pm] |
Правління Олександра ІІІ ознаменувалося гоніннями на національні меншини. Побєдоносцев був переконаний у перевазі національно-російського укладу життя над західноєвропейським. А оскільки в європейському впливу бачили джерело крамоли, у всіх галузях життя насаджувався національний, а точніше, національно-православний дух. Побєдоносцев уважав, що в Росії має панувати лише одна церква – православна. Інші сповідання допускалися, але діяльність сект у 1883 р. було різко обмежено.
Затвердження національного духу в Росії зустріли з розумінням. Переможно закінчилася російсько-турецька війна, у ході якої були визволені православні народи. Колоніальні захвати в Середній Азії тішили імперське самолюбство. Але для національних окраїн Росії наступила пора іспитів – з 1881 р. власті перейшли до послідовної політики русифікації. Імператор керувався в цим і почуттям, і розрахунком. Йому хотілося бачити своїх підданих споєних в єдиний слухняний народ, зі спільними переказами та святинями. Потенціальна загроза зі сторони Германської імперії, яка швидко піднялася, вимагала якомога скоріше перетворити німецькі провінції Росії в російські, щоб не дати агресивному сусідові підстави претендувати на них. Русифікувати потрібно було і величезні території в Середній Азії – хоча б для того, щоб керувати ними.
Методи русифікації в різних частинах імперії застосовувалися різні, загальна була лише заборона іноземцям здобувати земельну власність. Обмежувалося і право спадкування. Найжорстокіші міри застосовувалися проти поляків. Обмежувалося їхнє право володіти земельною власністю і займати державні посади. У школах було скасовано вивчання польської мови, нею не можна було говорити і писати в державних установах, усі вивіски і написи виконувалися тільки російською мовою. Уніатів (греко-католиків) оголосили православними, затятих били, заключали у в’язниці і відправляли до посилання.
У Прибалтиці, де мешкало багато німецьких підприємців і робітників, діяли обережніше, але й там вимагали наймати до роботи росіян, вивчати російську мову, а інколи і звільняли службовців-іноземців. Адміністративні привілеї прибалтійських провінцій ліквідували. Російська мова стала обов’язкова у всіх організаціях і навчальних закладах. Одночасно в православ’я звертали достатньо байдужих до релігії латиських та естонських селян.
Схожа політика проводилася й у Фінляндії, котра з часів Олександра І становила собою фактично окрему державу під верховною владою Росії. До Олександра ІІІ у Фінляндії була свою валюта, все діловодство велося тільки фінською чи шведською мовою, а росіяни могли набувати там нерухомість тільки за спеціальним дозволом місцевого уряду. У 1890 р. з широкою автономію було покінчено. У Фінляндії почали створювати російські гімназії, від чиновників зажадали знання російської мови, пустили в оборот карбованець. При Миколаї ІІ політику русифікації було продовжено. Результатом її стало не тільки широке розповсюдження російської мови, але й ворожість до росіян і до всього російського, яка підсилилася. |
|
|
| Comments: |
Это было на украиньском или ты перевёл/написал? о.О
Перевёл с энциклопедии по истории России. | |
![[info]](https://lj.kraslan.strangled.net/img/userinfo.gif){kind=small}