| Християнство в Україні, місцеві особливості |
[Січ. 25, 200712:20 am] |
Українська Греко-Католицька церква (УГКЦ) виникла в результаті укладання (1596) в Бресті. Брестської або Берестейської унії (звідси назва «уніати») між Римсько-Католицькою церквою і групою єпископів Західно-руської православної митрополії, що находилася у межах Речі Посполитої. Умови унії передбачали, що православні віруючі збережуть традиційні обряди і мову богослужіння, але при цьому визнають владу папи римського і католицьку догматику. Остаточно сформувалася УГКЦ до 1700 р., але діяла вона лише на тих територіях сучасної України, які не ввійшли у склад Російської імперії. До 1945 р. у УГКЦ було понад 4 тис. церков та каплиць, 2772 приходи. Богословська академія і духовні семінарії. Церква активно займалася добродійністю, багато уваги приділяла зберіганню української культури. Проте Сталін, до кінця Другої світової війни покохавши православ’я і підозріло відносившись до всього різноманітного, особливо світоглядного, вирішив скасувати УГКЦ. Для цього при безпосередньої участі органів державної безпеки серед греко-католицького духівництва була створена «ініціативна група», що виступила «за скасування унії між УГКЦ і Римом і за повернення до лона Російської Православної церкви». Проте на Львівському Соборі (1946) не був присутній жоден діючий греко-католицький єпископ: усі вони за відмову взяти участь у Соборі були репресовані. Під тиском влади на цьому Соборі було прийнято вирішення про самоліквідацію УГКЦ і переходу віруючих у РПЦ. Усі храми, що належали УГКЦ, також були передані РЦП, що викликало сильне невдоволення віруючих. До 1990 р. греко-католицькі єпископи, священики і монахи знаходилися на нелегальному становищі. Віруючі змушені були здійснювати богослужіння в приватних будинках чи відвідувати римсько-католицькі храми. У 1991 р. діяльність УГКЦ відновилася, їй було повернуто всі храми, що привело до конфлікту вже з православними віруючими.
Під справжній час на території України нараховується понад 3 тисяч греко-католицьких общин. 21 серпня 2005 р. кафедру УГКЦ перенесено зі Львову до Києва.
Історія розколу Української Православної церкви (УПЦ), з 1686 р. знаходилася під юрисдикцією Московського патріархату, почалася в 1991 р. незабаром після провалу серпневого путчу і розпаду СРСР. Згідно за офіційно прийнятою в Києві версії, Український екзархат РПЦ «став незалежною і самостійною в управлінні Українською Православною Церквою. Відповідно новому статусові УПЦ отримала право внутрішнього самоврядування, подібно автономії деяких церков світового православ’я (Фінляндської, Японської й ін.)». Фактично ж проголошення незалежності УПЦ привело до того, що раніше єдина Православна церква поділилася на безліч приходів, які підпорядкуються чи Московському, чи Київському патріархатові, і котрі періодично захоплюють у «конкурентів» храми і передають один одного анафемі. |
|
|
