| Просто існую |
[Лис. 18, 200612:28 am] |
Не знаю я, як це назвати, якась журба найшла на мене ймовірно. Але ж таке почуття немов немає сенсу жити далі. Ну тобто не знаю я навіщо жити далі, немов попереду немає нічого доброго. Філософські запитання чомусь приходять у голову - навіщо жити і в чому сенс нашого існування. Живу, а краще сказати існую, наче робот, який робить щодня одні й теж дії і не може вирватися з цього ритму. Начебто щось добре пішло в минуле або таке відчуття, що щось я колись упустив. Уже кілька днів живу з таким відчуттям і сам не можу зрозуміти його. І головне, усе це ускладнюється лінню... Хочеться в щось повірити, а повірити-то і нема уві що. Навколо бруд та вдаванная. Хочеться все змінити, в'їхати кудись звідси і більше не повертаться, забути про все і про всіх... |
|
|
| Comments: |
В мене таке теж бува... Не можу зрозумiти де моє мiсце, чi менi хочется кудись, чi просто щось не задоволняє... Менi дуже не подобається такий стан, починаю вбiгати вiд таких думок... роблю все можливе, щоб забути про цi питання, а тому це швидко проходить, але ж потiм повертається знов...
Я гадав, що я один такий... | |
![[info]](https://lj.kraslan.strangled.net/img/userinfo.gif){kind=small}