| Ми |
[Січ. 18, 200810:02 pm] |
Вона відкрила дзеркальні двері, що вправлені в стіну шафи; через плече - на мене, чекала. Я слухняно вийшов. Але ледь переступив поріг - раптом стало потрібно, щоб вона пригорнулась до мене плечем - тільки на секунду плечем, більше нічого.
Я кинувся назад - в ту кімнату, де вона (ймовірно) ще защібала юніфу перед дзеркалом, убіг - і зупинився. Ось - ясно бачу - ще погойдується стародавнє кільце на ключі в двері шафи, а І немає. Піти вона нікуди не могла - вихід із кімнати тільки один - і все ж її нема. Я обшарив все, я навіть відкрив шафу і обмацав там строкаті стародавні плаття: нікого... |
|